У повсякденному розумінні наркоманія зазвичай асоціюється з вживанням наркотиків — хімічних речовин, про які йдеться на початку цієї книги. Проте, насправді, наркотиками можуть бути не лише вони. Часто роль наркотиків відіграють інші, на перший погляд, безневинні речовини. Більше того, залежність, як більш широке поняття, може виникати навіть без хімічних речовин. Важливо розглянути ці різні види залежності.
Багато розповсюджених типів залежності, наприклад, від легальних медикаментів, призначених лікарем — снодійних, заспокійливих чи знеболювальних засобів, а також багатьох патентованих ліків і таблеток для схуднення — не завжди вважаються наркоманією. Людей, які страждають від таких залежностей, рідко називають наркоманами, хоча їхня залежність може бути не менш небезпечною та руйнівною, ніж звичайна наркоманія. Таким людям також необхідна допомога. У США, наприклад, подібні залежності лікуються в тих же центрах і тими ж методами, що й інші залежності.
Алкоголізм не всі вважають формою наркоманії, проте залежність від алкоголю принципово не відрізняється від наркотичної залежності. Механізми формування цих хвороб однакові, про що давно заявляють американські фахівці в галузі наркології. У США не роблять суттєвих відмінностей між цими пристрастями, вважаючи їх хімічною залежністю, тобто залежністю від хімічних речовин, що впливають на свідомість. В Україні цей погляд ще не є загальноприйнятим. Ймовірно, основна причина в тому, що визнання алкоголю наркотиком означатиме, що більшість населення країни, включно з багатьма спеціалістами-наркологами, слід називати наркоманами. Це простіше заперечувати, ніж прийняти реальність і визнати власні проблеми.
Залежність від хімічних речовин включає такі види, як нікотинізм (пристрасть до куріння), залежність від стимулюючих речовин у каві та чаї. Також існує залежність від їжі, що може проявлятися у вигляді обжерливості або, навпаки, майже повної відмови від їжі через страх набрати вагу.
В країнах, де розроблено ефективний підхід до лікування залежностей, усі ці види давно віднесено до наркоманії в широкому сенсі. Людей з будь-якою з перерахованих форм залежності лікують у тих же центрах і використовують ті ж методи.
Ті ж підходи, що й до лікування «класичних» наркоманів, застосовуються до таких видів залежності, як нездорова залежність від інших людей, залежність від сексуальних відносин, роботи, азартних ігор, неконтрольованих витрат або від комп’ютера.
Це підкреслює, що наркоманія — явище більш поширене та складне, ніж зазвичай вважається. У певному сенсі, наркоманами можна назвати більшість людей, які використовують різні засоби для зміни емоційного стану, зняття душевного болю чи втечі від внутрішніх проблем. Цими засобами можуть бути не тільки хімічні речовини, але й азарт, секс, влада, гроші, відносини з іншими людьми, робота, а іноді навіть релігія.
Усі ці види залежності здаються різними, але насправді майже не відрізняються за своєю суттю, причинами виникнення та наслідками. Відповідно, люди, які страждають від цих хвороб, також не сильно відрізняються один від одного. Отже, немає суттєвої різниці між людиною, яка вживає нелегальні наркотики, і людиною, яка, наприклад, страждає від трудоголізму — тобто, залежності від роботи.
Усі види залежності несуть серйозну загрозу як для фізичного, психічного та духовного здоров’я людини, так і для суспільства в цілому.
Наркоманія — це не екзотичне явище, не лише тема для поліцейських зведень та наркологічних звітів, а наша спільна проблема, яка безпосередньо стосується майже кожного з нас. Реальний шлях подолання цієї проблеми — почати з себе, поглянути на проблему залежності зсередини, спробувати побачити її прояви у своєму житті. Допоможе в цьому розгляд психологічної основи будь-якої залежності, яка називається «співзалежність».
У психології існує багато теорій, які намагаються пояснити виникнення та розвиток залежності. Лише нещодавно, близько 15-17 років тому, психологи почали досліджувати прагнення людини заміщати свою духовну неповноту хімічними речовинами, матеріальними об’єктами, психічними процесами або людськими відносинами, назвавши це прагненням «співзалежність».
Співзалежність існує протягом усієї історії людства і настільки поширена, що люди стали вважати її нормою. Часто стереотипи поведінки, викликані цією хворобою, приймаються та утверджуються суспільством як ідеал, вони закріплюються в культурній традиції, пропагуються мистецтвом та літературою. Ці стереотипи настільки міцні, що будь-яке посягання на них сприймається як бунт проти устоїв.
Історія Ромео та Джульєтти — це не історія великого кохання, а історія залежності, причому патологічної залежності людей один від одного. Вони не мали нічого спільного з християнським розумінням любові. Трагічні події та розв’язка їхніх відносин підтверджують це («За плодами їх дізнаєтеся їх»). Подібних «історій хвороби» у світовій літературі та мистецтві є багато.
Співзалежність може впливати на всі сфери життя людини, її відносини з оточуючим світом, собою та Богом. Вона є основою таких серйозних соціальних хвороб, як алкоголізм і наркоманія, а також менш очевидних, але не менш руйнівних видів залежності — від грошей, влади, сексуальних відносин тощо.
Найповніше визначення співзалежності було дано на 1-й Конференції з питань співзалежності (США, Аризона, 1989):
«Співзалежність — це стійкий стан болісної залежності від компульсивних (тобто неконтрольованих) форм поведінки та від думки інших людей, що формується під час спроб людини знайти впевненість у собі, усвідомити власну значущість, визначити себе як особистість» (мається на увазі, що ці спроби реалізуються явно помилковим шляхом).
Існують і інші визначення цього явища, які підкреслюють різні його аспекти:
Залежність, у будь-якій її формі, є серйозною загрозою як для індивідуального здоров’я, так і для суспільства. Важливо розуміти її різні прояви та прагнути до того, щоб вирішувати ці проблеми зсередини, починаючи з самих себе. Тільки через усвідомлення власної відповідальності та пошук духовної повноти можна знайти справжнє звільнення від залежності.
