Постійне вживання наркотиків викликає в організмі здорової людини певні порушення. Реакція організму на препарат змінюється: наркотик починає краще переноситися, але з часом необхідно збільшувати дозу. Цей процес знаменує початок формування залежності. Вже через 2—3 тижні споживання наркотиків потреба в них значно зростає, і психічна залежність від препаратів опіуму стає очевидною. Ця закономірність також характерна для алкоголіків і курців. Якщо здоровий людина протягом кількох днів вживає алкоголь, вона починає погано себе почувати і змушена відмовитися від спиртного на тривалий час. Алкоголік же може відчувати себе цілком комфортно і через п’ять днів запою. Для початківця курця достатньо покурити дві-три сигарети за короткий час, щоб відчути головокруження, нудоту, холодний піт і інші ознаки отруєння нікотином. Постійний курець може витримувати по дві пачки на день, спокійно переносивши великі дози нікотину. Подібні зміни відбуваються і при зловживанні наркотиками, але зменшити дозу або відмовитися від вживання стає значно складніше, іноді просто неможливо.
Регулярність вживання стає необхідною. Здатність до регулярного прийому свідчить про підвищення переносимості наркотика — толерантності.
Зростання переносимості (толерантності) — це зміна реакції організму на наркотик, що є результатом змін у звичайній роботі всіх систем організму. Організм наркомана на пізній стадії хвороби може переносити безумовно смертельні для здорової людини дози. Так, у наркоманів, що вживають снодійні барбітурати, толерантність перевищує нормальну в 5—10 разів, у наркоманів, що вживають транквілізатори — в 8—12 разів, у наркоманів, що вживають опіум — в 100—200 разів. Після такого “перевищення” повернутися до нормального стану стає неможливим. При відносно низькій толерантності до гашишу і психоделіків їх вживання також стає частішим.
При алкоголізмі за рік толерантність підвищується в 3—4 рази, при морфінізмі — за 2—3 тижні, при вживанні стимуляторів — за 1—2 тижні. Але можливості організму не безмежні. На пізніх стадіях наркоманії і алкоголізму відбувається таке виснаження, що часто важко переносити навіть початкову дозу, хоча бажання вживати не ослаблюється. Тому вживання колишніх доз викликає небезпечні наслідки: коматозне сп’яніння і смерть у алкоголіків, смертельні отруєння транквілізаторами, різку слабкість при гашишизмі і опіумізмі. Старий п’яниця п’яніє від келиха вина.
Зростання толерантності також проявляється у більш стриманій поведінці наркомана і алкоголіка. Сп’яніння «досвідченого» наркомана і алкоголіка менше кидається в очі. Початківець наркоман помітний здалеку, сп’яніння досвідченого наркомана може не розпізнати навіть лікар, за винятком сп’яніння наркотиками, які грубо змінюють свідомість. Стриманість поведінки — це результат не тільки свідомого волевого зусилля, але й високої переносимості наркотика, який більше не викликає непередбачуваної реакції. Кожна клітина організму звикає до регулярно надходячої речовини. Хоча до сих пір немає достатнього пояснення феномена толерантності. Було припущено, що організм набуває здатність дуже швидко метаболізувати наркотик, але прискореного виведення продуктів метаболізму не вдалося виявити. Звикання забезпечують усі системи організму, які включаються в новий режим роботи і починають функціонувати за іншими законами.
У кожної людини є захисні реакції, своєрідна «сигналізація», яка визначає межу безпеки дози. Незважаючи на неприємні ефекти, захисні реакції — нудота, блювання, головокруження, холодний піт, свербіж тощо — є показником здоров’я і нормальної, незміненої толерантності. Роль цих сигналів — попередження про неблагополуччя, про перевищення дози, неприйнятної для організму. При вживанні опіуму таким показником є свербіж, при вживанні всіх наркотиків — блювання, доцільність якого очевидна.
Незабаром після початку систематичного вживання наркотика захисні реакції зникають. У постійно п’ючої людини майже не буває блювотного рефлексу. При вживанні опіуму зникнення свербежу означає відмову системи сигналізації, адаптацію організму до рівня постійного отруєння і перехід на нову стадію зловживання. Колишні високі дози тепер не токсичні, не потребують захисту.
Коли встановлюється висока толерантність і зникають захисні реакції, змінюється і саме сп’яніння. Спочатку дія наркотиків така, якою її описують в підручниках фармакології, але з часом відбувається спотворення. При зловживанні заспокійливими препаратами зникає саме заспокійливий ефект. Снодійні та транквілізатори викликають збудження. Стимулятори вже не викликають серцебиття, кодеїн не пригнічує кашель, опій — діяльність кишечника тощо. Усі системи адаптуються до речовини, окрім того, відбувається якісне зміна реакцій організму.
На пізній стадії наркоманії навіть максимальна доза не приносить колишньої сили відчуттів, а перевищення дози призводить до отруєння та глибоких порушень. На пізніх етапах наркоманії ейфорія взагалі недоступна, наркотик лише нормалізує важкий стан, діє як підтримка життєдіяльності.
