Лікування допомагає переважній більшості людей з панічним розладом. При отриманні лікування панічні атаки можуть повністю припинитися або симптоми можуть стати менш неприємними та виникати рідше. Лікування панічного розладу іноді займає кілька тижнів, інколи ж — кілька місяців.
Когнітивна терапія обговорюється нижче. Лікування, серед іншого, Мета – змінити ваше сприйняття атак. Когнітивна терапія ефективна і існують наукові дослідження, що підтверджують це. Діє трохи повільніше, ніж ліки.
Сьогодні медикаментозне лікування переважно складається з антидепресантів, також званих антидепресантами. Цей тип ліків також чинить прямий вплив на симптоми тривожності. Ефективність антидепресантів має переконливі наукові докази.
У виняткових випадках для придушення нападів використовуються седативні препарати (бензодіазепіни). Однак, при тривалому застосуванні бензодіазепінів може виникнути залежність. Це означає, що їх слід застосовувати з максимальною обережністю і лише у випадках, коли інші методи лікування виявилися безуспішними.
Використовуються й інші форми психотерапії: навчання технікам релаксації та так звана експозиційна терапія, під час якої вас вчать переносити ситуації, у яких часто виникають панічні атаки. Ці методи лікування часто менш ефективні, ніж когнітивна терапія, але їх часто поєднують із цією формою лікування.
Деяким пацієнтам усвідомленість та тілесна терапія приносять користь як доповнення до інших методів лікування.
Для лікування депресії зазвичай використовують антидепресанти. Однак деякі антидепресанти довели свою ефективність під час лікування панічного розладу. Такі препарати є першим вибором, якщо вам потрібні ліки від панічного розладу.
Різні типи антидепресантів ефективні та запобігають панічнім атакам. Однак зазвичай потрібно 2-4 тижні, щоб ефект виявився. Перевага цих препаратів у тому, що вони не викликають звикання як бензодіазепіни. Якщо ви приймаєте антидепресанти протягом тривалого часу, важливо поступово знижувати дозу за підтримки лікаря, щоб не відчувати дискомфорту, якого можна було б уникнути.
СІЗЗС – це тип антидепресантів, який найчастіше використовується при цьому захворюванні. Прикладами найчастіше використовуваних є сертралін та циталопрам.
Іміпрамін відноситься до більш старого типу антидепресантів. Однак було також показано, що цей тип ліків здатний полегшувати тривогу і знижувати ризик нових нападів. Однак для всіх цих препаратів ризик рецидиву відносно високий у разі припинення лікування.
Важливо пам’ятати, що на початку лікування тривожність може посилитись. Тому починати слід із меншої дози, ніж при лікуванні депресії. З цієї причини підтримка лікаря вкрай необхідна початку лікування.
Буспірон відноситься до окремої групи лікарських засобів. Цей препарат використовується для лікування тривожних розладів, у тому числі панічна атака. Тут також справедливо те, що ефект настає лише за 2–4 тижні.
Наукова документація щодо цього ефекту відносно менша в порівнянні з СІЗЗС.
В окремих випадках лікар може також порекомендувати застосування прегабаліну – протиепілептичного препарату.
Когнітивна терапія – це метод лікування, що фокусується на тому, як ви сприймаєте себе та свої труднощі. Спробувавши змінити негативні думки більш реалістичні, ви зможете краще контролювати свої панічні атаки. Стрес і занепокоєння можуть викликати як фізичні, і психологічні симптоми. Тому важливо практикувати опанування цих станів.
Люди, які страждають на панічний розлад, часто думають про себе вкрай негативно. Вони здаються дуже крихкими. Найменший симптом з боку організму, наприклад Невинні додаткові удари серця будуть помилково витлумачені як ознака серйозного захворювання або серцевого нападу, що насувається. Це посилює нервозність і, отже, можливість повторної панічної атаки.
Таким чином, у цих людей виникає багато думок про себе, що посилює тривогу. Вони уникають певних ситуацій, бо бояться панічної атаки. Це може бути, наприклад, поїздка громадським транспортом або здійснення покупок у супермаркетах. Тому вони поступово серйозно обмежують своє життя. Це відразу ж знижує рівень тривожності, але згодом ви все менше й менше можете робити, не відчуваючи тривожності. Таким чином, тривога поширюється на все більші та більші періоди життя людини.
Когнітивний терапевт може допомогти різними способами. Зазвичай терапевт та людина з панічним розладом працюють разом, щоб визначити, які думки чи переконання викликають негативні реакції. Основна увага приділяється пошуку інших думок та образів, які можуть замінити ті, що викликають негативні реакції. Ви починаєте з тих позитивних сторін та навичок, які у вас є, але які повністю загубилися серед усього негативного.
Важливо перевіряти ці нові способи мислення у повсякденних ситуаціях. А потім повернутися до терапевта та обговорити новий досвід. Допомога в тому, щоб думати по-іншому, часто поєднується за допомогою у тому, щоб діяти по-іншому. Таким чином, ви можете, наприклад: набувати досвіду подолання складних ситуацій і, таким чином, набувати більшої впевненості в собі.
Негативні думки, які ви маєте про себе сьогодні, часто кореняться в минулому досвіді. Таким чином, когнітивна терапія може також надати можливість нового розуміння поразок і труднощів, пережитих у минулому.
Дуже важливою частиною терапії є так зване психоутворення. Тобто. що вам слід дізнатися якомога більше про свою тривогу, про те, як розвиваються симптоми і т. д. Це робить тривогу менш загрозливою – наприклад, тому що ви розумієте, що це не симптом серцевого нападу, що насувається. Поступово ви також зможете навчитися зупиняти наближення тривоги. Таким чином, знижується значущість тривоги для однієї людини.
Немедикаментозне лікування панічного розладу набагато краще, якщо його можна успішно реалізувати. Це дасть вам деякі інструменти, які ви зможете використати, якщо тривога повернеться.
Однак у важких випадках терапевтичних розмов недостатньо. У таких випадках добре, що ми маємо доступ до медичного лікування.
Бензодіазепіни не рекомендуються при панічних атаках, хоча вони добре допомагають при самих нападах. Якщо вони використовуються, то зазвичай їх не слід використовувати постійно. Сьогоднішня позиція така, що це лікування насамперед для людей, для яких жодне інше лікування не допомогло або виявилося неможливим. І тут лікування має проводитися фахівцями у сфері психіатрії.
Оскільки захворювання часто має хронічний характер, лікування часто потребує тривалого періоду часу. Однак, при тривалому лікуванні існує ризик розвитку залежності від цього типу ліків.
